Метод інформаційної технології розрахунку вузлових навантажень при аналізі напружено-деформованого стану моделі крила літака траспортної категорії
DOI:
https://doi.org/10.20535/0203-3771462023299889Ключові слова:
метод скінченних елементів, віртуальні структури данихАнотація
Однією з найважливіших задач, розв'язуваних у процесі проектування літаків транспортної категорії, є аналіз статичної міцності планера. Для коректного вирішення зазначеної задачі потрібно забезпечити точне моделювання умов навантаження конструкції, що відповідають усім розрахунковим випадкам навантаження, передбаченим нормами льотної придатності даного типу літаків. Існує кілька методів визначення величин аеродинамічних навантажень, які діють на крило. Найбільш точні дані можуть бути отримані за результатами дренажних випробувань в аеродинамічній трубі, а також при використанні спеціалізованих сучасних розрахункових програмних модулів. Однак, обидва ці методи можуть використовуватися тільки на заключних етапах проектування, коли остаточно визначена геометрія планеру літака, що проектується. До цих пір при аналізі міцності конструкції планера на ранніх стадіях проектування не використовувався метод скінченних елементів, оскільки побудова скінченно-елементної моделі складної конструкції засобами сучасних CAE-комплексів, представлених на ринку програмних продуктів, – процес дуже тривалий, копіткий та трудомісткий. Застосування об'єктно-орієнтованої інформаційної технології "SPACE" дозволило вирішити зазначену проблему, за рахунок автоматизації процесу побудови скінченно-елементної моделі. В результаті з'явилася можливість числового моделювання конструкції складних технічних об'єктів на ранніх стадіях проектування, що дозволяє використовувати скінченно-елементну модель як засіб оптимізації силової структури складного технічного об'єкта та властивостей його елементів. Однак, залишалася проблема розрахунку вузлових навантажень, що моделюють дію аеродинамічних сил на поверхню крила, оскільки на ранніх стадіях проектування може використовуватися тільки інтегральна модель навантаження, представлена у вигляді сумарних значень складових сил та моментів, розрахованих для кількох перерізів крила. У статті описано метод розрахунку значень вузлових навантажень на підставі значень інтегральних складових сил та моментів, що моделюють розподілені аеродинамічні сили, які діють на поверхню крила. Запропонований метод реалізований за допомогою методів та засобів об'єктно-орієнтованої інформаційної технології у вигляді серверного об'єкта БД "SPACE". В рамках об'єктно-орієнтованої інформаційної технології вказаний серверний об'єкт безпосередньо обмінюється даними з моделлю відсіку крила та сервером розрахунку інтегральних навантажень. У статті описані формати трафіку обміну даними та процедури прийому та передачі даних. Розроблена технологія розрахунку вузлових навантажень забезпечує прийнятну збіжність результатів з вихідними інтегральними значеннями сил та моментів, на підставі яких вони розраховуються.
Посилання
Borisov V. The methods of the synthesis of finite element model of the wing box, LAP Lambert Academic Publishing (ISBN 978-3-659-67887-5), Jan. 2015, -136 p.
Borisov V.V., Sukhov V. V. A technique of computer-aided synthesizing a finite element model of wing center section and outer wing torsion box joint for a transport aircraft, Russian Aeronautics (Iz VUZ), №1, pp. 6-13, 2014.
MSC. Nastran 2012. Linear Static Analysis. User’s Guide. 2012. 772 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Віктор Борисов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).