Про альтернативний метод автономного визначення широти і довготи рухомих об’єктів

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.20535/0203-3771412021269255

Ключові слова:

метод визначення срединної похибки , стабілізація

Анотація

У даній статті проведено аналітичний огляд літератури щодо методів вимірювання похибки стабілізації та обґрунтовано актуальність подальших досліджень і розробок у галузі шляхів підвищення точності вимірювань похибки стабілізації СС.

Сьогодні метод визначення срединної похибки СС значно змінився і має ряд переваг порівняно з відомим методом: потребує значно менше часу та використання ручної праці; має цифрову форму обробки інформації у числовому та графічному вигляді; не потребує необхідності встановлювати кінокамеру (її замінив оптико-електронний модуль, інформація з якого надходить на вхід відеомонітора, до якого приєднується через пристрій погодження Pinnacle Movie Box Plus USB, за допомогою якого відео зображення передається для запису на ноутбук). Після виконання випробувань інформація за спеціально розробленою програмою автоматично бробляється на комп’ютері, який за підсумками обчислення видає більш точне (порівняно із відомим методом) значення срединної похибки стабілізації по каналам горизонтального та вертикального наведення.

Посилання

Ривкин Б. С. Аналитический обзор состояния исследований и разработок в области навигации за рубежом: выпуск 3. – СПб.: ГНЦ РФ АО «Концерн «ЦНИИ «Электроприбор», 2019. – 92 с.

Schmidt G. T. GPS Based Navigation Systems in Difficult Environments // Gyroscopy and Navigation. – 2019. – vol. 10, N 2. – p. 41-53.

Baziar A. R., Moazedi M, Mosavi M. R. Analysis of single frequency GPS receiver under delay and combining spoofing algorithm // Journal of Wireless Personal Communications. – 2015. Vol. 83. No. 3. p. 1955-1970.

Бромберг П. В. Теория инерциальных систем навигации. – М.: Наука, 1979. – 296 с.

Titterton D. H. and Weston J. L. Strapdown Inertial Navigation Technology. - IEE Radar, Sonar, Navigation and Avionics Series 17, 2004. – p. 558.

Пешехонов В. Г. Современное состояние и перспективы развития гироскопических систем. – Гироскопия и навигация, № 1 (72), 2011. – с. 3 17.

Аврутов В. В. Автономное определение начальной широты с помощью инерциально-измерительного модуля // Прикл. механика. – 2018. – 54, № 5. – с. 116-122.

Аврутов В. В., Рижков Л. М. Про метод автономного визначення довготи та широти рухомого об’єкту // Прикл. механіка. – 2021. – 57, № 1. – с. 115-120.

Одинцов А. А. Теория и расчет гироскопических приборов. – К.: Вища шк., 1986. – 392 с.

Ривкин С. С., Берман З. М., Окон И. М. Определение параметров ориентации объекта бесплатформенной инерциальной системой. – СПб: ГНЦ РФ - ЦНИИ «Электроприбор», 1996. – 226 с.

Матвеев В. В., Распопов В. Я. Основы построения бесплатформенных инерциальных навигационных систем. – СПб.: ГНЦ РФ ОАО «Концерн «ЦНИИ «Электроприбор», 2009. – 280 с.

Кузовков Н. Т. Модальное управление и наблюдающие устройства. – М.: «Машиностроение», 1976, 184 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-28

Номер

№ 41 (2021): Механіка гіроскопічних систем

Розділ

Прилади та методи контролю

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).