Математичні моделі гіростабілізатора за різних режимів його роботи
DOI:
https://doi.org/10.20535/0203-3771402020248656Ключові слова:
стабілізація, гіростабілізована платформа, автосупровід, цілевказанняАнотація
Розглядається розробка математичної моделі системи стабілізації і повороту в режимах стабілізації, цілевказівки, автосупроводу цілі та електричного аретування. В режимі автосупроводу цілі оптичний канал визначає координати відхилення лінії візування щодо лінії цілі. Кути цілевказівки видаються відносно системи координат корпусу основного виробу у вигляді кутів Ейлера – заданих кутів повороту зовнішньої рамки відносно корпусу і внутрішньої рамки відносно зовнішньої.
Посилання
Бесекерский В. А., Фабрикант Е. А. (1968) Динамический синтез сис-тем гироскопической стабилизации. —Л.: Судостроение.
Макаров И. М., Менский Б. М. (1982) Линейные автоматические сис-темы (элементы теории, методы расчета и справочный материал). – М.: Машиностроение.
Назаров Б. И., Хлебников Г. А. (1975) Гиростабилизаторы ракет.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Олег Нестеренко, Лев Рижков, Владислав Осокін

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY-NC-ND , котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).